Пиво, каркаде й тахіна: смаки єгипетської кухні.

Традиційний єгипетський дім обов’язково має машрабію — різьблену дерев’яну конструкцію на вікні для захисту від сонця. В оазах зберігся звичай ставити в машрабію глечик із водою, щоб перехожий міг напитися: у сухому пустельному кліматі (вологість часто нижча за 20%) пити треба багато, навіть коли не хочеться.

Чи справді Єгипет — батьківщина пива?

Араби стверджують, що Єгипет — батьківщина пива. Давні єгиптяни готували його з недопеченого ячмінного хліба, залитого фініковим соком, що бродив тиждень. «Тисяча хлібів, тисяча глечиків пива» — такими словами починався погребальний обряд у Давньому Єгипті. Схожу солодкувату брагу «туз» досі роблять бедуїни — переважно для туристів.

Каркаде — національний напій

Справжній національний напій Єгипту — каркаде, що його роблять із гібіскуса (рослини родини мальвових). Висушені червоні квітки заливають холодною водою, доводять до кипіння, додають цукор і подають холодним або з льодом. Виходить кислуватий бордовий напій, схожий на гранатовий сік. Холодний каркаде знижує тиск, а гарячий, навпаки, підвищує.

Тахіна та головні страви

Чимало складних м’ясних страв і солодощів єгиптяни перейняли в турків, ліванців, албанців та інших народів, що володіли Єгиптом: кюфта, кебаби, пастрама, чорба, баклава. Але є й власні страви. Головна — тахіна, паста з протертого кунжуту з олією та білим кмином (кумином). Саме кмин — найєгипетськіший запах, а тахіна — найєгипетськіший смак; її подають на початку обіду, умочаючи в неї коржик.

Що ще варто скуштувати:

• Фул медамес — варево з місцевих бобів;
• Кушарі — макарони з рисом, сочевицею та смаженою цибулею;
• Молохія — суп-пюре з зеленню, часником та овочами;
• Шакшука — омлет із м’ясом і помідорами;
• Кібда — печінка з рисом або в коржику.

Місцеві не сідають за стіл без солінь («махаліль»): через повсюдну спеку й задля безпеки в Єгипті зазвичай не їдять і напівсире м’ясо чи рибу — усе ретельно маринують і просмажують.