В’їзд до Іспанії та митні правила.

В’їзд до Іспанії та митні правила

Важливо: з 11 червня 2017 року громадяни України з біометричним паспортом можуть їздити до Іспанії та інших країн Шенгенської зони без візи — на строк до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Візові вимоги, описані нижче, діяли на момент публікації статті й нині стосуються передусім тих, кому шенгенська віза все ще потрібна (наприклад, для роботи, навчання чи без біометричного паспорта); актуальний перелік документів варто уточнювати в консульстві. Для оформлення візи потрібно було подати запрошення, три примірники анкети й чотири фотографії. Якщо в запрошенні не зазначено, що організація бере всі витрати на себе, заявник незалежно від мети поїздки мав надати страховий поліс.

З 2 квітня 2004 року всі додані копії (паспортів, свідоцтв, довіреностей тощо) мали бути НА ПОВНИХ АРКУШАХ ФОРМАТУ А4 і обов’язково скріплені степлером у такому порядку для кожного туриста:

– оригінал довідки з місця роботи,

– копії фінансових гарантій (виписка, довідка),

– копії супровідних документів (свідоцтва, довіреності) — за потреби,

– ксерокопія ВСІХ сторінок внутрішнього паспорта.

Необхідні документи: закордонний паспорт (дійсний щонайменше 4 місяці від дати початку поїздки; якщо паспорт новий, додатково подавали ксерокопію старого); 2 однакові фото на кожну особу; довідка з місця роботи (із зазначенням посади, стажу в компанії, доходу та того, що поїздка припадає на чергову оплачувану відпустку); довідка про купівлю валюти (не старша 3 місяців на момент оформлення візи) з розрахунку 50 USD на день на особу; копія всіх сторінок внутрішнього паспорта.

Консульство Іспанії залишало за собою право здійснювати контрольні дзвінки за телефонами, вказаними в довідці з місця роботи, і відмовити у візі, якщо інформація виявиться неправдивою.

Студенти вишів та учні середніх, загальноосвітніх, спеціальних і технічних навчальних закладів подавали копію довідки з навчального закладу, а в період канікул — копію студентського квитка.

Особам із недостатнім доходом потрібен був спонсорський лист (окремий аркуш, написаний від руки: «Я, ПІБ, спонсую поїздку … зазначити родинні чи інші стосунки з туристом і його ПІБ … до країн Шенгенської угоди, зокрема Іспанії, з… по… зазначити дати; дата й підпис спонсора») та підтвердження доходів спонсора.

Для дітей до 18 років потрібно було подати свідоцтво про народження (оригінал або нотаріально засвідчену копію, без перекладу) і згоду батьків на виїзд у двох примірниках. У тексті згоди слід було вказати: «…виїзд до країн Шенгенської угоди, зокрема Іспанії…», дати поїздки, посилання на відповідну норму законодавства про виїзд за кордон і ліцензію нотаріуса. Підписи батьків у згоді мали збігатися з їхніми підписами у внутрішніх паспортах. У довіреності зазначали: прізвище, ім’я, паспортні дані заявників і супровідника; адресу реєстрації; конкретні дати й маршрут поїздки: країна — Іспанія (а не «країни Шенгенської угоди»), курорт і готель, де планується проживання (з телефоном); мета поїздки — туризм. Ксерокопії внутрішніх паспортів батьків були обов’язковими, плюс спонсорський лист. Якщо шлюб розірвано, обов’язково потрібна довіреність від другого з батьків. Якщо з якихось причин отримати її неможливо, слід надати документ, що пояснює причину (рішення про позбавлення батьківських прав, довідку матері-одиначки, свідоцтво про смерть другого з батьків). Якщо жодна з цих умов не виконується, подавали офіційний документ (з поліції, житлово-комунальної служби тощо) про окреме проживання подружжя та невідоме місцеперебування другого з батьків.

Ділова віза: закордонний паспорт, дійсний ще щонайменше 3 місяці після виїзду з Іспанії (якщо є два чинні паспорти — подавали обидва); заповнена й особисто підписана заявником анкета та дві фотографії 3×4; ксерокопії сторінок закордонного й внутрішнього паспортів; медичне страхування; підтвердження платоспроможності (довідка з місця роботи із зазначенням зарплати, довідка про купівлю валюти з розрахунку 50 у. о. на день на особу тощо); запрошення від іспанської фірми з докладним описом її діяльності, ім’ям, прізвищем і посадою особи, що його підписала; документи, які підтверджують ділові контакти з приймаючою стороною. Документи можна було подати через довірену особу. За потреби консульство могло вимагати додаткові папери.

Строк оформлення становив 7 робочих днів. Документи радили подавати щонайменше за 10 днів до вильоту.

Вартість — 50 євро. Віза для дітей, вписаних у паспорт батьків, оформлювалася безкоштовно. Для дітей із власним паспортом — у тому самому порядку й за тією ж ціною, що й для дорослих.

Посольство Іспанії залишало за собою право у виняткових випадках (і лише тоді, коли подано документи на перебування тільки в Іспанії) видавати замість шенгенської національну іспанську візу (без права виїзду до інших країн Шенгенської угоди).

Зверніть увагу: дворазова віза оформлювалася 8 робочих днів. Документи потрібно було передати до візового відділу не пізніше ніж за два тижні до запланованого вильоту.

Неповнолітні (до 18 років), які їдуть до Іспанії без батьків або лише з одним із них, обов’язково мали надати нотаріально засвідчений дозвіл від обох батьків, оформлений на чистому аркуші або на особистому бланку нотаріуса (а не на гербовому папері!), з ОБОВ’ЯЗКОВИМ апостилем — спеціальним штампом, передбаченим Гаазькою конвенцією. Якщо батьки розлучені, дозвіл від другого з них обов’язковий (його не вимагають лише тоді, коли цього з батьків позбавлено батьківських прав). Якщо другого з батьків розшукати неможливо, подають довідку з поліції, засвідчену апостилем. Апостиль можна проставити в місцевому (обласному, міському) управлінні юстиції. Звертаються особисто батьки або законні представники неповнолітнього (опікуни).

Для звичайної туристичної поїздки зазвичай видавали одноразову шенгенську візу з «коридором» 45 діб і строком перебування до 30 днів.

Під час вильоту з Іспанії відмітку про виїзд у паспорті часто не ставили, тому варто зберігати авіаквитки — вони знадобляться, коли наступного разу оформлюватимете візу до країни Шенгенської угоди.

Звичайна одноразова віза не дозволяє з’їздити на одноденну екскурсію до Марокко чи Сенегалу, куди туристів із Канар пускають без віз: назад іспанці вже не впустять, бо така віза розрахована лише на одноразовий перетин кордону.

Митні правила

Ввезення іноземної валюти до Іспанії не обмежене (на момент публікації декларувати слід було суми понад 500 євро; нині в ЄС декларуванню підлягають готівкові суми від 10 000 євро). Вивозити ввезену іноземну валюту дозволялося за декларацією в сумі, еквівалентній не більш як 500 000 песет (песету в 2002 році замінило євро).

Збір за виліт повітряним транспортом включено у вартість квитка.

Без мита дозволено ввозити до 200 сигарет, до 2 л вина, до 1 л міцних алкогольних напоїв, продукти харчування, предмети й речі побутового вжитку — у межах особистих потреб. Радіо-, відео- та фотоапаратуру слід декларувати. Дозвіл на ввезення кінотехніки оформлювали в консульському відділі посольства Іспанії.

Заборонено ввозити наркотики, деякі ліки, зброю, боєприпаси та вибухові речовини. Без спеціального дозволу заборонено вивозити історичні цінності, антикваріат, коштовності, зброю та боєприпаси.