Транспорт Іспанії: туристичні потяги, віслюки, велосипеди, коні та не тільки.

Транспорт Іспанії: туристичні потяги, віслюки, велосипеди, коні та не тільки

Туристичні потяги, віслюки, велосипеди й коні стають дедалі популярнішими серед відпочивальників. Вони не замінюють звичні автобуси чи таксі, а доповнюють їх, адже така незвична поїздка цікава вже сама по собі. Більшість цих нових або, навпаки, дуже давніх засобів пересування курсують певними маршрутами, а прогулянка триває від 10 хвилин до години. Деякі з них безкоштовні, інші коштували до 4 000 песет за поїздку (тут і далі ціни наведено на момент публікації, ще в песетах — валюті, яку Іспанія замінила на євро у 2002 році; нині вони інші, тож варто уточнювати).

Один із найпоширеніших варіантів — туристичні безрейкові потяжки. Ідея з’явилася у Франції та Італії на початку 1990-х. Такий потяг вміщує до 50 пасажирів. Проїзд недорогий — 250–400 песет. Потяжки курсують усталеним маршрутом, зазвичай повз головні культурні та історичні пам’ятки, а їхня швидкість не перевищує 30 км/год. У багатьох із них туристам видають путівники, переважно англійською та французькою. Зручно й те, що час від часу маршрут можуть змінити на прохання пасажирів. Один із найприємніших способів подорожувати Коста-дель-Соль — прогулянка в кінному екіпажі. Моделі колясок, які використовують, походять ще з XVIII століття. У Малазі вулицями міста їздять 36 екіпажів. Кругова поїздка триває годину і коштувала 4 000 песет. Візник водночас працює гідом. Якщо захочете зупинитися, він охоче виконає прохання, але за кожні 15 хвилин понад годину доведеться доплатити 1 000 песет. А в містечку Міхас у провінції Малага є знамените «ослине таксі».

Чималою популярністю користуються й велосипедні прогулянки. Оренда звичайного велосипеда коштувала 1 000 песет на день.

В Іспанії правосторонній рух. Не забувайте пристібатися — штраф дуже великий. Мінімальний штраф за перевищення швидкості становив 20 000 песет ($106), максимальний — 50 000 песет ($270). За паркування там, де бордюри пофарбовано в жовтий і синій кольори, штрафували на $200. Якщо штраф не сплачено, автомобіль можуть затримати. Дороги в дуже доброму стані, звичайні автотраси (autovías) безкоштовні. Обмеження швидкості: у місті — 40 км/год, на звичайній дорозі — 100 км/год, на автостраді — 120 км/год. Швидкісні автомагістралі (autopistas, знак «А» на блакитному тлі) — платні.

Залізниця

Залізничні лінії в Іспанії обслуговує державна компанія RENFE. Потяги бувають кількох видів залежно від швидкості й рівня комфорту: «AVE» (Мадрид — Севілья) — швидкісні (і дорогі) потяги класу люкс, «Talgo» — швидкі потяги, «Expreso» — пасажирські, «Tranvía» чи «Automotor» — місцеві. Окрім звичайних, є спеціальні туристично-екскурсійні потяги. Вагони мають два класи салонів, діє низка пільгових тарифів (молодіжний, туристичний тощо) з чималими знижками. Замовити квиток можна щонайбільше за 60 днів, купити — щонайменше за 5 хвилин до відправлення. Тарифи в іспанських потягах на момент публікації були найнижчими в Європі: близько 12 000 песет ($65) у I класі та 9 000 песет ($50) у II класі.

Автобуси

Автобусне сполучення добре розвинене і вирізняється досить високим рівнем сервісу. Автостанції є практично в усіх містах і курортах. Інформацію про маршрути й розклад можна отримати в турбюро, у вітринах крамниць і кав’ярень біля автостанцій, у мерії та на автовокзалі. Вартість проїзду залежить від сезону, дня тижня, часу доби й відстані і на найдовших маршрутах не перевищувала 30 євро.

Міські автобуси курсують з 6:00 до 0:00.

Проїзд на найдовші маршрути завдовжки 600–700 км коштував не більше 5 000 песет ($36,5) — залежно від сезону, дня тижня, часу доби й відстані. У міських автобусах тариф єдиний — 0,9 євро, оплата безпосередньо в салоні. Пільговий квиток на десять поїздок («бонобус») дає змогу заощадити до 50% вартості разового.

Таксі

Таксі в Мадриді обслуговують певні зони, і за їхніми межами тариф зростає. Виїжджаючи зі своєї зони, водій має вас про це попередити.

Сісти в таксі можна, зупинивши вільну машину просто на вулиці або на стоянці. Існує спеціальна служба «Радіо-таксі», через яку автомобіль можна викликати з готелю, ресторану чи великого магазину. Максимальний час очікування — 10 хвилин. Плату обчислюють за прейскурантом, де вказано вартість кілометра й додаткових послуг; копія прейскуранта має висіти в салоні кожного таксі. Сума залежить від показників таксометра, але тарифи в різних компаніях різняться. Уночі (22:00–06:00), у вихідні (субота й неділя) та святкові дні тариф вищий. Посадка коштувала близько $1,79, кілометр — $0,55–0,67, хвилина простою — $0,21. Окремо оплачуються виклик таксі, кожне місце багажу в багажнику та деякі інші послуги. Якщо їдете за межі міста, вартість слід обговорити заздалегідь.

Транспорт на Канарах

На Канарські острови можна дістатися рейсами іспанської авіакомпанії Iberia, що щодня літає з Мадрида на Тенерифе та Гран-Канарію. Варто пам’ятати, що з 2022 року повітряний простір України закритий, тож українці зазвичай вилітають до Іспанії з Польщі, Молдови чи Румунії.

Міжнародний аеропорт Тенерифе — Південний. До Гран-Канарії зручніше летіти через Мадрид. Улітку майже по всій Іспанії тримається спека близько 30 °C, а на Канарах повітря вологіше, і температура цілий рік становить 22–24 °C.

Оренда авто

Взяти автомобіль напрокат в Іспанії можна, маючи паспорт і водійське посвідчення, лише з 21 року. Приблизна вартість оренди становила 30 доларів на добу. У деяких пунктах прокату можуть попросити залишити заставу. Не ставте машину на узбіччі з жовтою смугою — інакше чекайте відчутного штрафу. Синя смуга означає платне паркування.

Дороги на островах чудові, аварій мало. На гірських трасах встановлено суцільні огорожі, проте на вузьких звивистих підйомах знадобиться неабияка майстерність, інакше із зустрічним автобусом не розминутися. Місцеві правила такі: у дощ у гори не їздять; на вузькій трасі перед крутим поворотом скидають швидкість і сигналять; пішоходів пропускають завжди й усюди. Це ще одне підтвердження того, що Канари — це Європа. Але Європа південна: місцеві пішоходи спокійно переходять вулицю на червоне світло.

Автобани безкоштовні, дозволена швидкість — 120 км/год, на звичайних дорогах — 100 км/год, якщо немає знака з іншим обмеженням. Варто перевищити швидкість чи повернути ліворуч, де не можна, — і з’являється дорожня поліція, хоча можна тиждень їздити й не побачити жодного поліцейського. Канари мають пільговий податковий режим, тому пальне тут доволі дешеве — на момент публікації 80 песет за літр. Звичайна ціна оренди авто — $30–35 на добу зі страховкою, «Тойота» з кондиціонером — $70, «Мерседес» — $100.

На Тенерифе і Гран-Канарії чудово розвинений автобусний транспорт — і міський, і міжміський. Щоб кудись дістатися, можна звернутися до перехожого, сказати «уауа» (guaguas — так тут називають автобус), наголошуючи на «а», і назвати місце, куди треба. Перехожий покаже зупинку, а якщо сам не знає — запитає ще когось. Канарці, особливо в маленьких містечках, дуже гостинні, і багато туристів розповідають, як їх проводжали до потрібного місця зовсім випадкові люди.

Проїзд у місті коштував 125 песет, проїзний на десять поїздок — 700 песет. Квиток можна купити у водія. Проїзний продають на станції або в кіоску на зупинці, і його треба прокомпостувати в окремому апараті, що теж стоїть біля водія.

Автобуси належать різним компаніям. Ходять вони точно, швидко, а на популярних лініях на кшталт Маспаломас — Лас-Пальмас — часто: удень кожні двадцять хвилин, уночі — щогодини.

Проїзд від Лас-Пальмаса до півдня острова коштував 560 песет. Приблизно такі самі ціни були й на Тенерифе.

Кожен, хто орендує машину з мобільним телефоном, підписує зобов’язання не користуватися ним під час руху. Це правило поширюється й на іноземних туристів.

Звісно, телефон від цього не стає марною прикрасою салону. Водій і далі може ним користуватися, але лише під час стоянки. У дорозі розмовляти по телефону має право тільки пасажир.

Заборону запровадили через те, що кількість аварій на іспанських дорогах тоді різко зросла. Чимало з них сталося саме з вини водіїв, які відволікалися на телефонні розмови.

Транспорт у Мадриді

Міський транспорт — це автобуси й метро. Єдиної системи громадського транспорту на момент публікації не було: автобусна і підземна адміністрації випускали власні квитки. Одна поїздка автобусом з будь-якої точки міста в будь-яку іншу коштувала 0,9–1 євро. Проїзних не передбачалося.

Метро — найшвидший спосіб пересування містом. Столичне метро мало 10 ліній, працювало з 6:00 до 1:30, одна поїздка теж коштувала 0,9–1 євро. Відчутну економію давав квиток Bono-metro на 10 поїздок за $4,14.

Таксі в Мадриді обслуговують певні зони, за межами яких тариф зростає. Виїжджаючи зі своєї зони, водій зобов’язаний вас попередити, але може й «забути». Плату обчислюють за прейскурантом із вартістю кілометра й додаткових послуг; його копія має висіти (і справді висить) у салоні кожного таксі. Добре, якщо ви знаєте іспанську достатньо, щоб у ньому розібратися: з необізнаних іноземців можуть заправити непомірну ціну.

Транспорт у Барселоні

Барселона має одну з найстаріших мереж метро в Іспанії — перші лінії тут відкрили ще в 1920-х роках. Одна поїздка коштувала $0,83.

Поїздка автобусом теж коштувала $0,83. Автобусних проїзних, як і в столиці, не було.

Тож і метро, і автобус обходилися однаково — ті самі $0,83 за поїздку, і для туриста, який багато пересувається містом, вигідніше було брати пільгові квитки.

Пільгові квитки в місті: Т-1 — 10 поїздок автобусом або метро за $4,31, Т-2 — 10 поїздок лише метро за $4,14 і T-DIA — одноденний проїзний на метро за $3.

Барселонські таксі працюють за лічильником, але тарифи в різних компаніях трохи відрізняються. Посадка зазвичай коштувала $1,79, кілометр — $0,55–0,67, ще $0,21 — хвилина простою, що відчутно в години пік.