Сімеїз: історія курорту, краєвиди та легенди.

Сімеїз — селище на південному узбережжі Криму, відоме гірськими краєвидами, скелею Діва, горою Кішка та віллами початку ХХ століття. Його образ формували море, середземноморська рослинність і курортна архітектура. Сьогодні розповідь про Сімеїз передусім стосується природної та культурної спадщини України.

Крим тимчасово окупований Росією. Нинішня безпекова ситуація не дозволяє подавати селище як звичайну рекомендацію для відпустки. Актуальні застереження щодо поїздок до Криму слід враховувати окремо від історичного опису місцевості.

Між горами й морем

Силует гори Кішка — один із найупізнаваніших образів Сімеїза. Скеля Діва біля узбережжя доповнює панораму, яку часто можна побачити на старих листівках. Назви та незвичайні форми скель породили місцеві перекази. Легенди цікаві як фольклор, проте не замінюють геологічного пояснення походження ландшафту.

Південне узбережжя приваблювало мандрівників поєднанням морського повітря, скелястих схилів і зелених садів. Рослинність тут залежить від висоти, освітлення та близькості моря. Навіть мальовничий маршрут не означає безпечний: стан стежок і доступ до природних об’єктів не можна оцінювати за давніми описами.

Вілли й курортна історія

На межі ХІХ і ХХ століть Сімеїз розвивався як курорт із приватними дачами та пансіонами. Вілли «Ксенія» та «Мрія» належать до найвідоміших архітектурних образів селища. У них відчувається прагнення власників створити індивідуальні, виразні резиденції, а не однакову забудову.

Згодом багато колишніх дач пристосували до санаторного використання. Так у міському просторі поєдналися різні історичні шари: приватний курорт, лікувальні заклади та пізніша забудова. Для вивчення цієї історії корисні архівні фотографії, музейні матеріали й дослідження кримської архітектури; сучасний стан окремих споруд потребує перевірки.

Як читати старі путівники

Старі тексти зберігають атмосферу свого часу, але їхні ціни на житло, харчування, транспорт і розваги давно втратили практичну цінність. Так само не варто повторювати неперевірені обіцянки лікувальних властивостей клімату чи узагальнення про мешканців і відпочивальників.

Сімеїз заслуговує на увагу як частина української історії Криму. Знайомство з його спадщиною може починатися з читання, архівів і віртуального огляду — без перетворення історичної розповіді на рекламу поїздки в умовах окупації.

Курортний нарис початку 2000-х років

Розповідь нижче зберігає атмосферу довоєнного курорту та його історичні подробиці. Описані ціни, транспорт, робота закладів і стан будівель належать до часу написання нарису. Це історія місця, а не сучасна інструкція для відпочинку на тимчасово окупованій території.

Багато хто, кому трапляється проводити свою відпустку на ПБК, зупиняє свій вибір на Сімеїзі – самому на сьогоднішній день демократичному, і навіть дещо розбещеному у своїх вдачах куточку Криму. Звичайно, як і скрізь уздовж узбережжя, тут не втекти від "ненав'язливого кримського сервісу", і ціни з року в рік все більш "кусучі", але все ж таки Симеїз як і привабливий для різних за складом характеру, запитів і соціального рівня людей.

Як відомо, майже всі кримські відпускні маршрути починаються біля сімферопольського залізничного вокзалу. Привокзальна площа завжди забита величезною кількістю різноманітних маршруток, автобусів, таксі та приватних машин, і тут важливо (особливо новачка!) не купуватися на привабливі заклики таксистів. З вітерцем дістатись Симеїзу в відносному комфорті старенької іномарки коштує близько 200 гривень. А автобус-експрес Сімферополь-Сімеїз, який робить невелику зупинку в Ялті, коштуватиме приблизно 15 гривень. У порівнянні з таксі Ви втратите від сили годину їзди, зате заощадите гроші на курортні розваги. До того ж, дістатися від сімферопольського автовокзалу, який безпосередньо примикає до сімферопольського залізничного вокзалу, на маршрутці, автобусі або тролейбусі до Ялти не складніше, ніж з'їсти порцію морозива, а від ялтинського автовокзалу маршрутки до Сімеїзу ходять з регулярністю та точністю швейц.

У так званий "високий сезон", тобто в липні-серпні, в Сімеїзі ціни кусаються. Так що, якщо Ваша відпустка припадає не на оксамитовий вересневий сезон, коли людей менше та ціни нижчі, краще подбати про своє житло ще до від'їзду. Коштує воно тут від 10-ти до 100 доларів на добу на людину, але є місця (наприклад, над ринком Сімейська), де хатку можна зняти і за 4-5 доларів з людини на добу. Щоправда, знайти на місці (переважно господарі квартир, що здаються, тусуються біля автовокзалу) дешеве житло важкувато. У середньому пристойна квартира або пара кімнат у приватному будинку коштує приблизно 35 доларів. За 10 здають "хатки" без зручностей на горі у самому місті – досить далеко від моря. Втім, окрім економії, вони мають ще одну важливу перевагу: тишу. Якщо винайняти житло в центрі Сімеїзу, то з нормальним сном можна попрощатися. Вдень і вночі з незліченних кафе та ресторанів доноситься далекий від аристократичного співу місцевих "шансонье", у репертуарі яких, звичайно ж, усі так звані хіти, починаючи від "Володимирського централу" (і ним же й закінчуючи). Заплативши від 50-ти доларів і вище, отримуєш всі можливі зручності, аж до басейну під вікном. Взагалі, з готелями в Сімеїзі – одна з найкращих ситуацій на ПБК. Якщо сором'язливості немає, то можна зупинитися в "Парк-готелі", який розташований в одному з наймальовничіших парків містечка, розбитих ще за шляхетних часів дореволюційного курорту. У самому центрі є ще й готелі "Едем" та "Чайка", але через згадане "караоке" комфорт у них уже не той.

Курорт з'явився тут ще у ХІХ столітті. Власні "санаторії" тут мали князі Наришкін, граф Потоцький, Мордвинов. А почалося все з того, що при купанні тут втратив свою обручку заводчик Іван Мальцов. Річ ця була для нього надзвичайно дорога, і за порадою друга Олександра Грибоєдова він викупив пляж, і кільце залишалося б у його власності. Мальцов швидко зрозумів, що Сімеїз може приносити прибуток, і зайнявся виробництвом вина, побудувавши в 1828 просторі винні підвали, що збереглися досі. Можливо, саме мальцовське вино залучило до Сімеїз інших товстосумів, які побудували собі в містечку десятки найкрасивіших вілл. Принаймні і понині не тільки на місцевому базарі, але і по дорозі на міський пляж, можна придбати різні види розливного вина: мускатів, Бастардо, Ай-Петрі, Чорного Полковника – як масандрівського, так і місцевого розливу, при чому, звичайно ж, дешевше, ніж фірмові пляшки в сім'ї. До речі, чим далі масандрівські вина продаються від Ялти (не кажучи вже про саму Масандру, тим вони дорожчі – саме в магазинах). Від колишньої ж розкоші вілл до наших днів залишилося небагато, та й те, що є – у непривабливому стані. Наприклад, вілла "мрія" – візитна картка Сімеїзу, побудована в псевдомавританському стилі, стоїть з вибитими вікнами і штукатуркою, що облупилася. Кажуть, на початку 90-х років минулого століття її збиралися купити та відреставрувати, виявилося, що дерев'яні перекриття та водопровідні труби давно прогнили, і дешевше побудувати нову "Мрію". Так і руйнується потихеньку свідок пишних прийомів і гульб колишньої знаті. Держава, якій вона належить, не має грошей на архітектурні "мрії". Віллі "Ксенія" пощастило трохи більше – в ній житловий будинок і чарівний бар "Палуба", де настійно не рекомендується напиватися, бо скотитися залізними вузенькими сходами з верхотури "Палуби" і в тверезому стані цілком реально. В інших же вілла Сімеїза ще з радянських часів розташувалися санаторії. Але в місті все ще витає той дух курорту для аристократії, настільки привабливий як для простих смертних, так і для сильних світу цього. Місцеві жителі, наприклад, охоче покажуть відреставровану віллу та закритий пляж Людмили Кучми. Навіть якщо Ви влаштувалися в Сімеїзі далеко від моря, дорога на пляж не буде в тягар: від сонця захищають потужні крони стародавніх платанів і кипарисів, від нудьги – види на бухти, що відкриваються за кронами, базарчик з різними кримськими сувенірами-дрібницями-фенечками, і піння мечеті, що реставрується.

Овочі та фрукти можна купувати на місцевому базарчику, а харчуватися в кафе Сімеїз. Це справжній динозавр якісного радянського громадського харчування (!:)) з чудовою кухнею та невисокими цінами. Звичайна їдальня, з тією лише різницею, що з її тераси відкривається чудовий краєвид на море і місто, що лежать унизу, а меню змінюється щодня. Повний обід на одну людину коштуватиме приблизно 20-25 гривень. Трохи нижче, спустившись по істерних і пористих від часу 2потьомкінських сходах (досить, до речі, слизьких), потрапляєш у татарську чайхану. Чайник запашного чаю коштує не більше 10 гривень, хороша кава, смачний плов і фаршировані перці, автентична широких, застелених килимами тапчанах, спершись на подушечки, а за Вашою спиною цвітуть рожевими гронами гранати. черепашка – 20 грн., крабик – 30 грн.), причому "сікують2 чітко – попастися можна запросто не лише береговій охороні, а й добровільним патрульним із прибережних ресторанів, які роблять на морепродуктах бізнес. На ринку копчених мідій і рапанів краще не купувати: нерідкі випадки найжорстокішого отруєння за свої ж немаленькі гроші, до того ж ця їжа не настільки смачна, наскільки апетитно вона виглядає на дерев'яному "шампурі" в руках торговця.

Відпочивати в Сімеїзі приємно ще з однієї причини: звідси рукою подати до Алупки з її Воронцовським палацом і величезним парком, а також до нещодавно збудованого аквапарку "Блакитна затока". В Алупку краще добиратися маршруткою, а от до "Блакитної затоки" настійно рекомендується йти пішки – через заповідну зону та дикий пляж серед скель.

Неспішним кроком туди добиратися година, але за цей час вам відкриваюся з серпантину захоплюючі духи види на Сімеїзську бухту, на скелю Діва (до речі, на Діву по вузенькій висіченій "серпантином" в камені драбинці можна піднятися абсолютно безкоштовно), на скелю Лебедине крило або Лебедин краси відкриваюся з оглядового майданчика за поворотом траси, що обгинає скелю Кішка. Недалеко від аквапарку є платна стоянка для туристів з машинами та наметами, де за 10 гривень на день сторож доглядає Ваші речі – краду в Сімеїзі нещадно і прямо з-під носа.

Досить великий аквапарк "Блакитна затока" – у самому низу, майже біля моря. Не полінуйтеся прийти сюди раніше. До полудня вхідний квиток коштує дешевше. А в обід для дорослих – 100 гривень, а для дітей – 50. Дітей спокійно можна залишити в аквапарку – за ними наглядають досвідчені інструктори. Поки спадкоємці борсаються на гірках, вільний час можна присвятити походу в сусідній Кацівелі або підйому на Кішку. На вершині Кішки збереглися похоронні кам'яні "ящики" доісторичного племені таврів, у яких вони ховали своїх мерців у сидячому положенні. Уцілілих скелетів, на жаль, не залишилося, зате навколо – цілий гай мигдалю і "дерева бажань", гілки яких усіяні різнокольоровими пов'язками. Кажуть, якщо зав'язати свій вузлик та загадати бажання, то… кожному дано буде за його вірою))))

Якщо Ви вирішили залишитися в аквапарку, то необхідно знати: там є парочка атракціонів дійсно екстремальних – про це попереджають інструктори, проте, відомі випадки, коли лихі неслухняні і не зовсім тверезі мачо серйозно покалічилися (переломи кінцівок, а один "відбив" ударом об воду собі чоловіче гідне).

Виїхати з Сімеїзу до Сімферополя набагато складніше, ніж приїхати сюди. І не тільки тому, що з цим місцем розлучитися неможливо, а просто квитки на рейсові автобуси-експреси розкуповують на багато днів вперед. Забудькуватість зазвичай обертається поїздкою в майже завжди переповненій маршрутці до Ялти, де можна пересісти на відповідний автобус до Сімферополя (до речі, теж із серйозними складнощами: черги величезні та квитків на найближчі рейси часто не виявляється). Автостоп – так, до речі, на ПБК дуже скрутний: водії, що розжиріли на неміряних грошах російських туристів, і пальцем не поворушать, щоб підкинути буквально 3-4 кілометри безкоштовно або за символічну винагороду. Або можна заплатити ті ж 200 гривень за таксі, на навряд чи наприкінці відпустки вони можуть у Вас залишитися, враховуючи всі спокуси, що очікують відпочиваючих у Сімеїзі.

Топографічна довідка

Сімеїз гарний і з моря, і з химерних прибережних скель, що створюють неповторний ландшафт цього куточка Південного берега. Теплоходи і катери, що прибувають з Ялти, входять до Сімеїзської бухти, вода в якій відрізняється дивовижним ніжно-бірюзовим світлом. З палуби відкривається незабутня панорама Сімеїзу. Сімеїз (древньогрецькою — знак) відрізняється від усіх курортів кримського узбережжя профілем своїх здравниць — тут лікують хворих на туберкульоз. Умови для цього створені природою: тут переважають сухі, сонячні дні. Середньорічна температура повітря вища, ніж в інших куточках Південного берега Криму, вітри м'які, опадів та туманів менші, ніж навіть у сусідній Алупці та Місхорі. Особливо гарна в Сімеїзі осінь, адже це небезпечний час для хворих.

Сімеїз оточений горами. Над ним панує вершина Ат-Баш (Кінська голова), на західній околиці піднімається гора Кішка, біля самого моря розташована скеля Лебедине крило. За двісті метрів на схід від нього — скеля Панеа, нижче — скеля Діва. Східніше. Диви у морі виступає мис Ай-Панда. Між мисом і Дівою знаходиться один із найкращих лікувальних пляжів на Південному березі.

Добре захищений горами, розташованими на самому березі моря, від холодних північних вітрів, Сімеїз є найтеплішим місцем у Криму. Але як курорт він почав розвиватися лише на початку ХХ століття.

Після того як Кримом заволоділа Росія, Катерина II почала роздавати землі російським дворянам та іноземним колоністам, великі площі Сімеїзу дісталися командиру Балаклавського батальйону (прикордонній охороні) Ревеліоти, який продав свої володіння у 1828 році багатію-промисловцю І. А. Мальцеву. Пізніше Мальцеви купують маєтки Потоцького і Наришкіна, що у східній частині, і стають власниками всього Сімеїзу.

Більшість угідь Мальцевих займали виноградники, фруктові сади і плантації олив. У 1828 році було збудовано винний підвал, що зберігся до наших днів. У 50-х роках XIX століття у рибальської пристані виріс великий будинок, оточений скляною галереєю. Вона дала йому назву "Кришталевий палац".

У 1900 р.брати Мальцеви вирішили продати частину своїх маєтків, попередньо впорядкувавши їх. Вони запросили відомого на той час архітектора Я. П. Семенова, який склав вдалий план майбутнього курортного селища, що отримало назву Новий Сімеїз. За проектом Семенова споруджено було і більшість будівель селища.

У 1909 р. з ініціативи місцевої мешканки Л. І. Далецькій у колишньому будинку Потоцьких було відкрито бібліотеку. З 1897 працювала земська школа.

Навесні 1921 р. відкриваються перші в Сімеїзі санаторії для лікування трудящих Москви, Ленінграда та Донбасу – нинішні "Примор'я" та корпуси санаторію імені Семашка; з 1922 р. почали працювати санаторії "Дельфін" та "Селям"; з 1924 – протитуберкульозний санаторій "Піонер" (колишній "Ай-Панда").

У 1925 р. на базі колишніх приватних пансіонів організується санаторій "Червоний маяк", 1930 р. – великий протитуберкульозний санаторій ім. Леніна.

У санаторіях для хворих дітей відкрито спеціальні школи, де вони можуть здобути освіту.

1956 р. санаторій "Примор'я" перевели на хірургічні методи лікування туберкульозних захворювань. Тут здійснюють різні операції при туберкульозі легень.

Чорне море, тепле повітря, гори, зелень парків і садів залучали до Сімеїз багатьох діячів літератури та мистецтва.

Великий Пушкін, який здійснив 1820 р. подорож з Гурзуфа до Бахчисараю, побував і в Сімеїзі. Там його залучили старовинні укріплення на горі Кішка та скелі Панеа. Сімеїз і гора Кішка з навколишніми скелями, справила сильне враження і на І. М. Муравйова-Апостола. У книзі "Подорож Тавридом в 1820 році" він писав: "Особливо і вище за будь-який опис жахливий кут Кам'яної гори, який об'їжджається біля самого моря. Скеля на скелі захаращує шлях: страшні уламки їх висять над головою і на кожному кроці загрожують мандрівнику долею титанів».

У березні 1885 р. жив у Сімеїзі Л. М. Толстой. У листі до дружини він писав: "… Я помістився у готелі чудово. Ніч місячна; кипариси чорними стовпами На півгорі. Фонтани дзюрчать скрізь, і внизу синє море і "без умолку". Шосе в камінні, оливки, виноградники, мигдальні дерева і море синє. Тут добре тим, що, крім теплоти та краси, багато, немає жебраків, заробіток великий. Ось де чи взагалі на півдні треба починати жити тим, хто захоче жити добре”.

З Сімеїзом пов'язані сторінки життя великого українського письменника Михайла Коцюбинського. Він приїхав сюди у травні 1895 року на службу у філоксерному комітеті (філоксеру називають чумою виноградної лози). У вересні 1895 р. до Сімеїзу приїхала наречена Коцюбинського Віра Дейша. Своє перебування в Сімеїзі Коцюбинський увічнив у новелі "На камені", в ній описано рибальську пристань, пейзажі старого Сімеїзу.

Багато разів приїжджав на відпочинок до Сімеїзу у 20-х роках український письменник-гуморист та сатирик Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко). Кримські враження надихнули письменника на написання гуморески "Діва та Монах".

Любив Крим та Володимир Маяковський. Влітку 1928 року він читав свої вірші в курзалі Сімеїзу, у тому числі "Крим", у якому є рядки, присвячені санаторіям Сімеїзу та Алупки.

Відпочивали та бували в Сімеїзі письменники Новіков-Прибій та Сергєєв-Ценський. Присвятив Сімеїзу свій вірш під однойменною назвою поет Луговської.

Характерні риси архітектури Сімеїзу відобразив Ілля Сельвінський

Щебеню скрегіт і ремствування,

Білих гребенів розбіг,

Іграшковою Європою

Розкинувся проспект.

Тут, під небесною замшею,

На соту частку версти

Коралові замки,

Цукрові палаци.

Але це тільки бачитьсяТут море і висота,

Кримським сфінксом виставлено,

Вітром пересвистана

Величезна плямиста Кам'яна рись.

Сімеїзу присвячена прекрасна легенда "Про скелі Діва, Монах і Кішка".

Про скелі Діва, Монах і Кішка в Сімеїзі

У ті далекі часи Південний берег був покритий дрімучим лісом, але селища вже з'єдналися вузькими стежками.

Серед безлюдних скель Сімеїзу з'явився самітник. Довго не знали хто він. Однак людська поголоска все-таки принесла розповіді про його життя. Похитали головою люди. Багато страшного було занесено до книги днів цієї людини.

Нещадний і жорстокий воїн, він довгі роки вогнем і мечем спустошував багато країн, розоряв міста, палив селища, усеюючи свій шлях десятками трупів беззахисних людей похилого віку, дітей та жінок. Особливо багато було на його совісті дівчат: їх захоплював він і собі на втіху та на продаж у неволю.

Жахливі видіння довго мучили цю людину. Жертви його злочинів проносилися перед ним чергою, волаючи до відплати.

Вирішив спокутувати цей елодей провину перед своїми жертвами. Розшукав у скелях Сімеїзу печеру і оселився в ній, харчувався одними дикими плодами, лише іноді дозволяв собі з'їсти трохи риби, яку ловив у морі. Сподівався виснажити себе постом так, щоб не мати сил навіть згадувати.

Минули роки. Зрештою люди забули минуле пустельника. Нове покоління знало його як людину чистого життя. У народі уславився він мудрим. Пастухам, які іноді зустрічали самітника, здавалося, що навколо його голови світилося сяйво, а це вони вважали знаком надзвичайної праведності людини.

Рідко підходили люди до печери пустельника. Не любив він людей: нагадували йому про минуле.

За довгі роки самотності багато зі свого минулого життя старий, нарешті, і сам забув. Забув і почав вважати, що так, як він живе в печері, він жив завжди. Ніколи жодних злочинів не чинив, ніякого каяття перед людьми не повинен відчувати. Перейнявся він великою гордістю і все частіше дивився на людей, як на істоти нижчі, порочні, не рівню йому, праведнику.

Диявол і злий дух не могли спокійно ставитися до такої незаслуженої слави старого. Адже він був їм схожий — грабіжник та вбивця. Їм стало прикро. Вони — не гірші за нього, а як зневажають їх і як вихваляють його!

Почали вони шукати якусь стару схильність у старому. Не могли знайти: далеко сховав він колишню жадібність, жорстокість, розбещеність. Довго обмірковували, як підступити до його душі.

І вигадали.

Обернувся він кішкою. У негоду почав дряпатися в двері печери пустельника і жалібно нявкати. Зглянувся старий, пустив кішку в тепло.

І прижилася кішка у печері. Вдень спала, ночами полювала, а вечорами біля вогню муркотіла пісня. Малювали ці пісні самітнику картини тихого життя біля вогнища, у колі дітей та близьких. Розлютився старий. У його запеклому серці ніколи раніше не було місця для таких людських радостей, ненависні були вони йому й тепер. Схопив старець кішку за хвіст і викинув із печери…

Засміялися диявол і злий дух від задоволення: змусили самітника показати свою справжню душу.

Настала черга злого духа. Обернувся він вродливою дівчиною. І коли одного разу старий закинув мережу в море, щоб наловити риби, злий дух шмигнув у неї. Витяг відлюдник мережу на берег, а в ній не риба, а дівчина, ледве прикрита рештками одягу. Лежить із заплющеними очима, свіжа, спокуслива. Здивувався такому диву старий, кинувся до дівчини, став приводити її до тями.

Зітхнула красуня, розплющила очі, ласкаво подивилася на самітника. Посміхнувся він дівчині, сів біля неї. Хотів розпитати, хто вона і як потрапила до мережі. А дівчина підняла руки на його плечі і міцно поцілувала у губи. Прокинулося в самітнику минуле. Жадібно привернув він красуню до себе…

Засміялися диявол і злий дух від задоволення, що ще раз змусили самітника показати свою справжню душу. Громом прокотився їхній злорадний сміх.

Але не стерпіли добрі сили світу наруги над тим, що святе для роду людського: над сімейним вогнищем та чистою любов'ю. Не могли більше стерпіти обману, який сіяв самітник. І на покарання перетворили всіх трьох на камінь…

І з того часу стоїть біля моря скеля Діва, не спускає очей з неї скеля Монах, а за ними, немов стереже їх, гора Кішка.

У Сімеїзі зачаровують відпочиваючих та туристів природні

"Скульптури". Зліва від причалу – знаменита 40-метрова скеля Діва. За нею біля самого краю прибою — залишки скелі Монах, яка колись існувала тут. Землетрус 1927 р. і наступні шторми завдали їй непоправної шкоди. На березі поблизу – 80-метрова скеля Панеа. А все. західний обрій закриває гора Кішка. Ребристий гребінь гори нагадує вигнуту спину кішки, що приготувалася до стрибка. Низько опущена "голова" ніби націлилася на Лебедине крило – скелю, що піднялася вгору біля моря.

З теплохода гості Сімеїзу сходять на гальковий пляж, що широкою смугою простягся від скелі Діва до мису Ай-Панда, що видається в морі на сході. Це один із найкращих лікувальних пляжів на Південному березі Криму.

Від морського причалу можна піднятися нагору, до підніжжя скелі Панеа. Тут знаходяться залишки фортеці, точніше середньовічного укріпленого монастиря. Потім можна піднятися на гору Кішка, де під час розкопок було виявлено городище древніх таврів.

Тут збереглися залишки високої фортечної стіни, зведеної таврами, яка колись перегороджувала шлях на гору. На північ від укріплень розташований великий некрополь таврів – понад 70 кам'яних ящиків, викладених із плоских плит. Таври ховали в них покійних у сидячому положенні. Трохи далі за укріплення знаходиться таврське городище. При археологічних розкопках у 50-ті роки тут були виявлені сокири, мідні наконечники, рибальське приладдя, кістки свійських та диких тварин, а також житла таврів — напівземлянки з невисокими кам'яними стінами та земляними дахами. Виявлено тут і житло печерного типу. На південь від городища серед скель видно сліди вогню; земля тут перемішана з попелом. Мабуть, тут таври розпалювали сигнальні багаття. Можливо, через них давні греки дали цьому місцю назву Сімеос – "знак".

На горі Кішка розташована обсерваторія Академії наук України. Вона була заснована Н. С. Мальцева в 1900 р., пізніше передана їм у дар Пулковської обсерваторії.

Мала хмарність, сухість та прозорість повітря сприяли появі в Сімеїзі астрономічної обсерваторії. Дві третини століття вона проіснувала на горі Кішка. Після встановлення у 1925—1926 pp. в обсерваторії найбільшого в СРСР на ті часи телескопа-рефлектора з діаметром дзеркала в один метр під керівництвом академіка Г. А. Шайна зроблено такі відкриття, як визначення променевих швидкостей зірок, явище обертання зірок. Дослідження ізотопів вуглецю в зірках принесло сімеїзьким ученим світове визнання.

Після перенесення в 1974 р. центру астрофізичних досліджень до селища Наукове (район Бахчисараю) Сімеїзька обсерваторія завершила свою славну історію. На її місці тепер функціонує одна з ланок системи "Інтеркосмос" – експериментальна лазерна станція спостереження штучних супутників Землі. Нижче білих куполів лазерної станції видно параболічна антена, з допомогою якої у жовтні 1959р. вперше в історії людства було прийнято зображення зворотного боку Місяця, передане радянською автоматичною міжпланетною станцією "Луна-3". Тепер ця антена височіє над Сімеїзом як пам'ятник одного з етапів підкорення космосу.

У Сімеїзі встановлено обеліск з іменами 48 воїнів, які загинули смертю героїв у роки Великої Вітчизняної війни.

Наприкінці проспекту Леніна височить будівля зі стрілчастими готичними вежами. Це колишня вілла "Ксенія", побудована 1911 р. Творцем її був відомий ялтинський архітектор Н. П. Краснов, який будував Лівадійський палац та палац "Дюльбер" у Місхорі. Зараз це один із корпусів санаторію "Червоний маяк".

Далі кипарисовою алеєю можна спуститися до найбільшого в Сімеїзі парку на мисі Ай-Панда, де розміщується дитячий санаторій "Піонер". У парку ростуть кедри, андалузькі Ялиця, мамонтове дерево. Перший корпус санаторію розташований колишньому палаці сімеїзського багатія С. І Мальцева.

Найсхідніша здравниця Сімеїзу — санаторій ім. Баранова – також розташована у великому парку. Шлях до неї лежить уздовж узбережжя по нижньому шосе. Вулиця Баранова, де знаходиться санаторій, звивиста, огинаючи оздоровницю, вона виходить до самого моря. Звідси відкривається одна із чудових панорам Сімеїзу.

Район, розташований на захід від гори Кішка, тягнеться до західної околиці Південного берега Криму і відрізняється великою своєрідністю. Гори тут підходять близько до моря, Смуга Південнобережжя звужується від 1-2 км до кількох сотень метрів. Вертикальні урвища Головної гряди, пофарбовані в світло-сірий, місцями в рожевий колір, надають цим місцям не лише привабливість, а й якусь суворість. Тут набагато менше зелені, ніж у центральному Південному березі, але ділянки лісу і шибляка своєрідно вписуються в нагромадження скель.

Великий знавець Криму професор І. М. Саркізов-Серазіні писав про цей край у 50-х роках: "За горою Кішкою починається найпорожніша частина узбережжя, з невеликою кількістю здравниць і населених місць …. далі на захід місцевість пустельна, безлюдна". Нині це район інтенсивного курортного освоєння. Нині тут досить швидко з'являються нові курортні центри. Доступною зробила ці місця нова південна гілка автомобільної магістралі Ялта — Севастополь, будівництво якої було закінчено 1972 року.

Біля західного підніжжя гори Кішка в безпосередній близькості до Сімеїзу розташований санаторій "Блакитна затока", а у верхній частині долини знаходиться село з такою самою назвою. У перспективі тут намічено будівництво досить великого міжнародного центру відпочинку, а також створення парку, що мальовничими сходами спускається до моря.