Венеція вранці: місто, яке належить тим, хто прокидається раніше
Удень Венеція тоне в натовпах, але на світанку вона належить лише кільком щасливцям. Розповідь про те, чому справжню Венецію бачить тільки той, хто встає…
Гран-Канарія очима українця — автентичний Лас-Пальмас без туристів, гірське село Техеда, пустеля Маспаломас, місцева кухня з фруктами, морепродуктами й соусом мохо.

Українець Остап Яриш проїхав іспанським островом Гран-Канарія автостопом. Це найбільший острів архіпелагу, що подекуди нагадує Латинську Америку.
Найбільше місто острова зовсім не схоже на європейські: безліч маленьких будиночків, що буквально тулляться один до одного, і пальми найрізноманітніших форм та видів. Особливість — відсутність натовпів туристів, тож можна побачити справжнє життя місцевих: недорогі кафе й бари, повні відвідувачів, літні чоловіки за настільними іграми в двориках і підлітки, що грають у футбол чи спілкуються на лавах, а не втикаються в смартфони. Життя тут буквально вирує.
Невелике гірське селище, яке Остап називає найкрасивішим на всій Гран-Канарії. Серед густих лісів розкидані яскраві будиночки, а бруковані вулички й мальовничі краєвиди надихають на довгі прогулянки. Це тихе й затишне місце для відпочинку, яке приємно доповнити келихом вина й тропічними фруктами.
Найпопулярніші продукти — фрукти й морепродукти. На острові справжнє достатку плантацій папаї, кавунів, бананів, лимонів та оливок, а місцеві щодня виходять у море по свіжу рибу. Традиційна страва — печена картопля під соусом мохо з незвичним кислуватим смаком завдяки спеціям.
Візитівка острова — дюни Маспаломас, схожі на безкраю пустелю. Особливо гарні вони на заході сонця, коли білосніжні піски, що плавно переходять у пляжі, грають переливами світла. Загалом острів напрочуд різноманітний: на півночі — гори й невеликі селища, на півдні — пустельні краєвиди й курорти.
Обговорення