Алло, Італія! Як телефонували з Італії.

Телефонні автомати в Італії можна знайти буквально всюди. З поштових відділень і деяких барів можна було телефонувати за системою «скатті» (оплата після розмови). Найзручніший спосіб оплати — «телефонна картка» (carta telefonica, за часів ліри коштувала 5–10 тисяч лір), яку продавали в будь-якому тютюновому чи газетному кіоску, у барі або в спеціальному автоматі. Можна було скористатися й жетонами чи дрібними монетами, проте більшість апаратів працювали саме з картками. У барі можна було подзвонити за монету в 200 лір. З готелю чи приватної квартири вигідніше телефонувати за пільговим тарифом — з 18:30 до 22:00 і особливо з 22:00 до 8:00. (Ліру замінив євро у 2002 році, тож ціни тут наведено як історичні; актуальні тарифи варто уточнювати.)

Міжнародні розмови можна вести з телефону-автомата або замовляти на переговорних пунктах. Вартість дзвінка залежить від країни та часу доби (після 20:30 тарифи помітно знижуються). У межах Італії найдешевше телефонувати з 22:00 до 8:00, також діють знижки з 18:30 до 22:00. Для міжнародних дзвінків можна використовувати й спеціальні телефонні картки: вони дають знижку на дзвінки до певної країни, але тарифи на інші напрямки за ними менш вигідні, ніж стандартні. Наприклад, якщо картка розрахована на дзвінки до країн Північної Африки, то телефонувати з неї в Україну невигідно — вона закінчиться значно швидше, ніж спеціалізована чи навіть звичайна.

ДОВІДКОВИЙ ТЕЛЕФОН:

• По всій Італії — 100.
• Довідкова Державних залізниць Італії — 147-888-088.

ЕКСТРЕНІ СЛУЖБИ:

• Карабінери (воєнізована поліція) — 112 (сьогодні це також єдиний європейський номер екстреної допомоги).
• Швидка допомога — 118 або 113 (у Римі — 5510).
• Поліція — 113 (у Римі — 4686).
• Пожежна служба — 115.
• Італійський автомобільний клуб — 116.

Зателефонувати з Італії додому можна з будь-якого вуличного телефону. Після лібералізації ринку зв’язку в містах з’явилися апарати різних компаній, але найпоширенішими й досі лишаються ті, що встановила Telecom Italia.

Для дзвінка потрібна телефонна картка — її можна купити майже в кожному барі, де продають тютюнові вироби, або в кіосках, на вітринах яких красується зображення картки Telecom Italia.

Картки коштували 5 000, 10 000 і 15 000 лір. Перш ніж вставити картку в приймальний пристрій телефонного апарата, треба відірвати її перфорований куточок. Потім вставляєте картку й набираєте код країни, код міста та номер абонента.

Дзвінок здійснюється так.
З вуличного телефону-автомата. Знадобиться картка компанії, якій належить цей автомат (здебільшого це Telecom Italia, але трапляються й телефони Infostrada). На такій картці може бути будь-який залишок, відмінний від нуля.

На інформаційному боці Ciao Card у правому нижньому куті є напис PIN Grattare qui Scratch here, тобто «пошкребіть тут». Над цим написом розташований зафарбований ПІН-код, без якого подзвонити неможливо, тож фарбу потрібно зішкребти монеткою.

Вставте фірмову картку в телефон і після гудка наберіть «зелений номер» (Free Phone Number / Numero Verde) — 800970069. Після цього можна вибрати мову: 2 — англійська, 3 — іспанська, а кому зручніше японська — 4. Коли автовідповідач заговорить, наберіть ПІН-код вашої картки, і той самий голос запропонує набрати потрібний номер. Якщо номер буде зайнятий (а таке трапляється й через перевантаження лінії), спробуйте трохи пізніше або натисніть кнопку автомата «? ? » і повторіть набір номера з відповідними кодами міста й країни.

Дзвінок із готелю чи будь-якого іншого стаціонарного телефону. Принципової різниці немає, тільки в готелі спершу треба набрати номер для виходу в місто, зазвичай це «0». Далі, після гудка, — «зелений номер», ПІН-код і номер абонента.