Керований хаос Захи Хадід.

Заха Хадід — одна з небагатьох архітекторів свого часу, кому вдалося прославитися без чийогось покровительства. Вона сама створила себе як особистість і фахівця. Розповідаємо про її непростий, але захопливий творчий шлях.

Від Багдада до Лондона

Народилася 1950 року в Багдаді, в родині міського чиновника. Її батько був одним із найпрогресивніших людей свого часу — політик, який любив свою справу й Батьківщину, і не міг не надихнути доньку власним прикладом. Уже з 11 років дівчинка вирішила, що доля звичайної домогосподарки — не для неї: вона проєктуватиме міста.

Спершу Заха здобула освіту з математики в Бейруті, а згодом вступила до елітного Лондонського архітектурного колледжу (AA School). Саме там відбулася доленосна зустріч — із відомим архітектором Ремом Колхасом, який викладав у колледжі. Талановита студентка настільки вразила його точністю й креативністю робіт, що після випуску він запропонував їй роботу у своєму бюро.

Роки невизнання

Через десять років Заха вирішила заснувати власне бюро. Та реалізувати амбіції виявилося непросто: її проєкти були надто сміливими й футуристичними для того часу, тож замовників було обмаль. Давався взнаки й гендерний чинник — архітектуру споконвіку вважали «чоловічою» справою, і до жінки-архітекторки, хай навіть дуже талановитої, замовники ставилися зі скепсисом. Багато її ранніх проєктів так і лишилися «паперовою архітектурою».

Світове визнання

Але Заха не з тих, хто легко здається. Удача всміхнулася їй після перемоги в міжнародному архітектурному конкурсі на початку 1990-х — вона прокинулася відомою на весь світ. Відтоді її буквально завалили пропозиціями про співпрацю. У наступні десятиліття світ побачив безліч її проєктів, а сама Заха стала першою жінкою, яка отримала Прітцкерівську премію — найпрестижнішу нагороду в архітектурі.

Фірмовий стиль

Головна особливість підходу Захи Хадід — уміння вписати будівлю практично в будь-який ландшафт завдяки плавним, непередбачуваним формам без прямих кутів. Її впізнавані «текучі» споруди — від оперного театру в Гуанчжоу до культурного центру Гейдара Алієва в Баку — назавжди змінили уявлення про те, якою може бути сучасна архітектура.