Дивні закони: туристичні легенди та перевірка правил.

Історії про «найбезглуздіші закони світу» легко запам’ятовуються. Та в таких добірках нерідко змішують жарти, давні проєкти, скасовані норми й неточні перекази. Вони можуть розважати, але не годяться як юридична інструкція для мандрівника.

Що варто перевірити

Знайдіть назву нормативного акта, територію його дії та чинну редакцію. Правило окремого міста не обов’язково діє в усій країні. Законопроєкт, який колись обговорювали, не дорівнює прийнятому закону. Старий текст може мати винятки, яких популярний переказ не згадує.

Особливо обережно ставтеся до історій, у яких немає дати, номера документа або офіційного джерела. Навіть упевнено написане твердження «це досі дозволено» потребує перевірки. Правила не визначаються кількістю повторень у блогах.

Практичні питання важливіші за курйози

Перед поїздкою перевіряйте візові умови, митні обмеження, дозволи на ліки, правила дорожнього руху та фотографування. Вивчіть місцеві вимоги щодо охоронюваних природних територій. Саме ці речі частіше впливають на реальний маршрут.

Для подорожей Європою корисний офіційний довідник Your Europe. Для інших напрямків починайте із сайтів державних органів країни призначення й українських консульських установ, а не з анонімних списків штрафів.

Якщо правило незрозуміле

Зверніться до компетентного органу або фахівця й опишіть свою конкретну ситуацію. Перевірте не тільки заборону, а й порядок отримання дозволу. Зберігайте письмові підтвердження, коли йдеться про документи, перевезення чи бронювання.

Незнання справді може спричинити проблеми, але підготовка полягає у перевірці чинних норм, а не в запам’ятовуванні екзотичних легенд.

Популярні історії про незвичні заборони

Розповіді про «найдивніші закони» часто поєднують реальні норми, історичні казуси й неперевірені жарти. Наведені далі твердження з давньої добірки варто читати як приклади цього фольклору, а не як підтверджені чинні закони. Для поїздки потрібні сучасні правила відповідної держави.

Скільки коштує вибух атомної бомби у Каліфорнії? Чому дорівнює число пі в Індіані? Чи можна вбивати шотландців на півночі Англії? Чи можна монгольським жінкам оголювати груди на людях? Відповіді на ці питання не такі очевидні, як здається на перший погляд. Вони регулюються не здоровим глуздом, а чинним законодавством.

Сша

Сполучені Штати Америки вважаються осередком безглуздих законів. Там навіть діють кілька десятків організацій, які борються за відміну dumb laws ("тупих законів"), як їх прийнято тут називати. Одні з найсуворіших законів – техаські. Тут, наприклад, заборонено робити стоячи більше трьох ковтків пива і стріляти буйволами з другого поверху готелів. Залізничні поїзди, які зустрілися на перетині колій, повинні зупинитися і стояти доти, доки інший поїзд не проїде. Ходіння без взуття в штаті можливе лише за спеціальним дозволом, за який потрібно заплатити $5. Але це все досить старі закони. А ось зовсім недавно під тиском губернатора Джорджа У. Буша (тепер президента США) у Техасі було ухвалено закон, відповідно до якого злочинець зобов'язаний усно чи письмово попереджати жертву про майбутній злочин не менш як за 24 години до його вчинення. Крім того, у попередженні слід описати злочин, що готується. Порушення цього правила враховується судом як обтяжуюча обставина. В окремих містах штату є свої суворі заборони: у Кларендоні заборонено витирати пил із громадських будівель за допомогою щіток, зроблених із пір'я; у Х'юстоні торгівлю пивом після опівночі в неділю заборонено (щоправда, щопонеділка вона дозволена у будь-який час); у Порт-Артурі караним діянням є виділення неприємних запахів у ліфті. Не менш суворі покарання у Флориді. Незаміжнім жінкам тут заборонено стрибати з парашутом у неділю. Суворо заборонені у Флориді: спів у купальному костюмі, їзда на скейтборді без номерних знаків, прийняття душу оголеним. У штаті не можна розбивати більше трьох тарілок на день. У місті Пенсакола жінка, яка загинула внаслідок необережного використання електроприладів у ванній, має бути штрафом $100. У Майамі заборонено їзду на велосипедах, не обладнаних звуковим сигналом, проте використання звукових сигналів велосипедистами заборонено.

Щодо законів, які складно не порушити, то тут є першим Арканзас. У цьому штаті заборонено "кому б там не було і під будь-яким приводом наближатися до вікон та дверей виборчої дільниці ближче ніж на 15 м" у день виборів і під час підрахунку голосів, що робить злочинцями всіх виборців штату. Там водіям після 21.00 заборонено користуватися звуковими сигналами поряд з місцями, в яких подають холодні закуски та прохолодні напої. Причому під дію закону потрапляють не лише ресторани та бари, а й приватні будинки.

У багатьох містах США серйозно ставляться до пожеж. Наприклад, в Чикаго кримінальним злочином є прийом їжі в будинку, що горить. В Еванстоні (штат Іллінойс) пожежа є єдиною нагодою, коли дозволяється переодягатися в автомобілі. У Форт-Медісоні (штат Айова) пожежники зобов'язані провести 15-хвилинне тренування перед кожним виїздом на пожежу. У Новому Орлеані заборонено прив'язувати алігаторів до пожежних гідрантів, а в Сент-Луїсі пожежникам не можна рятувати оголених жінок, а також жінок, одягнених у халат чи нічну сорочку. В окрузі Hью-Брітн (штат Коннектикут) пожежні автомобілі за жодних обставин не можуть рухатися зі швидкістю понад 25 миль/год. До одягу, зовнішнього вигляду та поведінки ставлення особливе. У Кентуккі "жоден чоловік жіночої статі не може з'явитися в купальнику на дорозі… якщо вона не супроводжується двома поліцейськими або якщо вона не озброєна лопатою". Виняток робиться для жінок, які важать менше ніж 40 або більше 90 кг. У місті Кармел (штат Hью-Йорк) будь-який чоловік, що одягнув штани та піджак різного кольору, штрафується на $500. В окрузі Hогалес (штат Арізона) чоловікам заборонено користуватися підтяжками. У Небраску перукарі не можуть їсти часник або цибулю з 7.00 до 19.00, а в Нью-Джерсі арешт можуть піддати будь-кого, хто чавкає в ресторані.

Але лідерами за "тупими законами" залишаються Каліфорнія та Індіана. У Каліфорнії тваринам заборонено спарюватись ближче ніж за 500 м від шкіл, церков та підприємств громадського харчування. Там же існує ліміт швидкості для автомобілів без водія – 60 миль/год. У Каліфорнії заборонені: носіння ковбойських черевиків особами, які не володіють хоча б двома коровами; плач під час надання свідчень у суді; лизання жаб і жаб, а також миття автомашин нижньою білизною, що вживалася. Крім того, в місті Чико заборонено підривати ядерні пристрої в межах міста (штраф $500).

Серед законів Індіани – заборона прийняття ванни період із жовтня по березень, продаж автомобілів у неділю, зміна кольору птахів і кроликів, продаж молока у винних магазинах, носіння вусів особами, схильними до частих поцілунків, поїдання кавунів у громадських парках, вживання стоячи алкогольних напоїв у ресторанах. Жителя Індіани зобов'язані залучити до суду за зґвалтування, якщо пасажирці його автомобіля не виповнилося 17 років і вона перебуває в машині без панчох або шкарпеток. З 1984 року в індіанському місті Спейдсі діє закон, який забороняє користуватися вогнепальною зброєю для відкриття консервних банок. Порушникам загрожує три місяці в'язниці. Нарешті, в Індіані відповідно до закону число "пі" дорівнює 4, а не 3,1415.

Європа

Європейські закони можуть бути не менш суворими. Наприклад, у місті Феррара в Італії працівники місцевої сироварні можуть вирушити до в'язниці, якщо заснуть на роботі. Містяни дуже серйозно ставляться до виробництва сиру, а тому забороняють не тільки працювати, а й взагалі перебувати на фабриці жінкам "поганої поведінки чи виду". Закон було прийнято кілька століть тому, коли зв'язок між "поганим виглядом" жінки і скисанням молока вважався очевидним. З того часу погляди на життя змінилися, але закон продовжує діяти.

У Британії правила рідко змінюються і практично ніколи не скасовуються. Наприклад, закон, що забороняє з'являтися в будівлі парламенту в лицарських обладунках, набув чинності в 1313 році, і ніхто його не скасовував. У місті Йорк з давніх-давен діє закон, що дозволяє "стріляти з лука до смерті" по шотландцям у всі дні тижня, крім неділі. У місті Честері стріляти з лука можна вже валлійцями, але тільки після настання опівночі. У Лондоні діє заборона на побиття дружин після 21.00, "бо крики побитої можуть заважати городянам". Тут же, у Лондоні, діє найсуворіший закон, який забороняє громадянам видавати себе за "пенсіонера, який проживає в Челсі". Привід, який змусив багато століть тому ухвалити цей закон, з'ясувати вже неможливо, проте закон діє. Більше того, його цілком можна вважати найвиконанішим законом світу – за останні 150 років його жодного разу не порушили. Лондонських таксистів під страхом штрафу $100 заборонено підзувати криками "Таксі!". Самі таксисти можуть відмовити в поїздці "хворому на чуму або холеру" і мають право оговтатися на людях, "стоячи біля заднього колеса і тримаючи праву руку на ньому". Відповідно до британських законів інтимний зв'язок з королівським чоловіком (дружиною) і перевертання марки із зображенням монарха клейкою стороною вгору є одним і тим же злочином – зрадою – і караються однаково. На відміну від Британії в інших європейських країнах, давні закони не тільки існують, а й застосовуються на практиці.

У Франції кілька років тому власниця ресторану звинувачувалася одразу десятьма кухарями у сексуальному переслідуванні. У суді вона послалася на закон про "праве на стегна", що існує із Середніх віків і дозволяє землевласникам спокушати працюючих на їхніх землях. На думку відповідачки, її дії не виходили за межі цього закону. З'ясувавши, що закон ніхто не скасовував, суд виправдав жінку.

В Андоррі заборонено адвокатів. "Поява вчених юристів, які можуть чорне зробити білим, заборонена в наших судах" – так говорить андорський закон 1864 року.

А в Данії ніхто не скасовував закону, відповідно до якого перед автомобілем має йти людина, яка попереджає кінні екіпажі про небезпеку. Втім, сучасні закони іноді можуть виявитися навіть цікавішими за старовинні. Власників овочевих магазинів по всій Європі цілком можна оштрафувати (на суму до 1000 євро) за продаж пухирчастих огірків, полуниці, яка не нагадує формою серце, коротких бананів.

Азія та Африка

Закони азіатських держав виглядають безглуздими лише на перший погляд. Насправді вони мають глибокий зміст. Наприклад, монгольський закон, відповідно до якого жінки зобов'язані ходити з оголеними грудьми. Цей закон був цілком доречний у Середньовіччі: у такий спосіб монгольські кочівники берегли себе від ворожих бійців, переодягнених жінками.

В індійському штаті Раджастан жінки в примусовому порядку зобов'язані їсти насіння моркви, які нібито мають контрацептивну властивість. У західних газетах згадувався і старовинний іранський закон, що забороняє злягання з дикими звірами, особливо левицями, але дозволяє вступати в інтимні стосунки з деякими домашніми тваринами.

Втім, і тут сучасні закони не поступаються старовинним. Суворі сінгапурські законодавці заборонили жувати гумку в метро, ходити вдома без одягу, не спускати воду після користування туалетом.

У Південній Кореї дорожні поліцейські зобов'язані повідомляти начальство про хабарі, отримані за день, а таїландцям заборонено виходити з дому без спідньої білизни. Крім того, в Таїланді не можна наступати на місцеві банкноти та монети, оскільки на них зображено короля. Суворі закони існують в Ізраїлі. Крім іншого тут заборонено сякати по суботах, а для їзди на велосипеді необхідно мати водійські права. У місті Араді заборонено годувати тварин у громадських місцях, у Рамат-Гашароні – утримувати ротвейлерів, а в Хайфі – приводити на міські пляжі ведмедів.

Не менш суворі та африканські закони. З 1994 року в Гані в інтимний зв'язок з дівчатами, які не досягли 18-річного віку, можуть вступати лише чоловіки, які мають не менше $50, вівцю та три пляшки джіа: саме такий штраф має заплатити чоловік у разі вагітності дівчини. А у Свазіленді тюремне ув'язнення терміном до року загрожує тим парам, які вирішать зайнятися "підводним коханням". Закон був набраний чинності в 1985 році, після того, як з'ясувалося, що національна пам'ятка – гаряче джерело Кадл-Падл – користується особливою популярністю у закоханих.

Америка

Канадське законодавство, як і американське, намагається охопити майже всі сфери життя громадян. У публічних місцях канадцям під страхом великого штрафу заборонено знімати бинти та пов'язки. Одноцентовими монетами не можна розплачуватись за товар, вартість якого перевищує 50 центів. Прозорі прохолодні напої не можуть містити кофеїну.

Провінційні та міські закони ще конкретніші. У провінції Нова Шотландія не можна поливати галявини під час дощу, а в провінції Квебек заборонено продавати маргарин жовтого кольору. У Монреалі (у тому ж Квебеку) заборонено лаятися французькою та мити автомобілі на вулиці. У Торонто (провінція Онтаріо) злочинцем буде той, хто протягне в неділю мертвого коня Йонг-стріт. Цілком можливо, що вулиці з такою назвою в Торонто давно вже немає, але закону ніхто не скасовував. У місті Ітобікок (у тій же провінції) рівень води у ванній не може перевищувати 10 см. Нарешті, по всій провінції Саскачеван діє закон, який забороняє дітям з'являтися на вулиці у черевиках із розв'язаними шнурками.

У Болівії закон, який діє з початку XX століття, забороняє жінкам випивати більше одного келиха вина у барах та ресторанах. Законодавці вважали, що більша кількість алкоголю робить "жінку морально та сексуально податливою". порушення закону не тільки тягне за собою великий грошовий штраф (до $100), але і є офіційною підставою для розлучення. Бородатим жінкам нелегко живеться в Мексиці. Тут їхня поява на вулиці може закінчитися публічним голінням.

Але взагалі, латиноамериканські закони надзвичайно гуманні. Наприклад, парагвайський закон, що забороняє дуелі, робить єдиний виняток – для осіб, які заповідали свої органи медичним або науковим установам. А в Перу ув'язненим у в'язницях заборонено додавати в їжу гострий перець та інші спеції: вони вважаються афродизіаками, які, на думку законодавців, "неприпустимі для чоловіків, які змушені жити в умовах обмеження спілкування".

Австралія та Океанія

Папуа-Нова Гвінея, схоже, тримає загальносвітову першість за суворістю покарання за подружню зраду. В окрузі Маданг (тут діють давні папуаські закони, які мають державний статус) ошуканим чоловікам не лише дозволено, а й наказано обезголовлювати коханців своїх дружин. Перед стратою засуджений має з'їсти палець своєї коханки.

Інші закони Австралії та Океанії швидше смішні, ніж страшні. В Австралії, наприклад, законодавство є надзвичайно гуманним. Термін довічного ув'язнення (вищої міри покарання у цій країні) не може перевищувати 25 років. Австралійський таксист може бути оштрафований, якщо в його автомобілі не виявиться оберемок сіна (правило існує з тих часів, коли таксистів замінювали візники). Крім того, в австралійських містах заборонено з'являтися на вулицях у темному одязі, м'яких туфлях та з гуталіном на обличчі. Але можна виявитися оштрафованим, просто гуляючи: заборона на рух по зустрічній (правій) смузі діє на всіх дорогах, у тому числі і на сільських пішохідних стежках.

Крім федеральних законів, є, звісно, і місцеві. У штаті Вікторія, наприклад, замінювати електролампи, що перегоріли, навіть у приватних будинках, можуть лише ліцензовані електрики. Штраф за це порушення – близько $20. У цьому ж штаті після полудня у неділю заборонено ходити у рожевих штанах. Свої закони щодо одягу існують у Мельбурні. Тут чоловік може бути оштрафований, якщо з'явиться на вулиці у сукні без лямок. Ніяких обмежень на інші види жіночого вбрання для чоловіків у місті не існує.

Жителі новозеландського міста Лонгберна, обурені нападами кішок на беззахисних птахів, ухвалили закон, який забороняє кішкам виходити з дому без трьох дзвіночків на шиї.

Росія

У Росії нині діють тисячі нормативних актів, ухвалених ще за часів соціалізму. Діють у тому сенсі, що ніхто їх не скасовував – на практиці вони не застосовуються. Але якщо комусь дуже хочеться, можна спробувати застосувати. Ось, наприклад, 5 березня 1969 року постановою Ради Міністрів РРФСР були затверджені "Правила з охорони автомобільних доріг і дорожніх споруд", пункт 7 яких свідчить: "Забудова смуги відведення автомобільної дороги житловими, громадськими будинками і складами, а також установка в межах цієї смуги рекламних щитів і пла. З найгрубішими порушеннями цього пункту ми стикаємося на кожному кроці.

Досі діє і Кодекс про адміністративні правопорушення (КоАП), ухвалений у 1984 році (новому Адміністративному кодексу ніяк не вдається пройти всі належні інстанції). КоАП містить величезну кількість норм, що ставлять багатьох наших добропорядних на вигляд сучасників поза законом. Стаття 164.3, наприклад, передбачає штраф за "приставання до іноземних громадян з метою придбання речей". Йдеться, очевидно, про імпортерів. Інша стаття загрожує штрафом будь-якому учаснику азартних ігор, включаючи карти та рулетку; переслідується за законом і організація таких ігор, тобто те, що відбувається у нас повсюдно. А про те, скільки людей постраждали б у разі застосування статті 152, яка забороняє покупку в булочному хлібі для згодовування худобі та птиці, і говорити страшно.

Втім, і це дрібниці проти можливостями, які надані владі досі не скасованим законом РРФСР від 28 березня 1927 року " Про реквізицію і конфіскацію майна " . Стаття 13 цього закону дозволяє проводити конфіскацію майна "осіб, які втекли за межі Республіки з політичних спонукань і не повернулися на момент конфіскації". Ніщо не заважає прокуратурі застосувати цю норму і звернутися до суду з вимогою конфіскації майна якогось великого підприємця, який опинився за кордоном. Щоправда, у цьому випадку доведеться визнати, що він поїхав "із політичних спонукань". Але і це не перешкода. Головне, щоб він не повернувся на момент конфіскації. (Коментарі М. Чернігівського (юрист ВД "Комерсант")