Українцям їздити до Польщі просто.

На щастя, нині діє безвізовий режим, і не потрібно витрачати час і гроші на оформлення документів. Але згадаймо, як це було раніше: нижче — правила, що діяли до запровадження безвізу (наводимо їх як історичну довідку).

Умови в’їзду до Польщі та виїзду з неї для громадян України: аналогічні умови діяли й для поляків, які збиралися приїхати в Україну.

Громадянам України віза не була потрібна:
– власникам дипломатичних паспортів;
– членам екіпажів цивільних вітрильних і морських суден, аварійних і рятувальних літаків;
– громадянам Польщі та України, які отримали посвідку на проживання.

Транзит: польська віза не була потрібна власникам шенгенської візи.

Візи видавали негайно:
– тим, хто їхав відвідати тяжкохворого або невиліковно хворого члена родини;
– особам, які потребували термінової медичної допомоги (за наявності підтвердних документів);
– близьким родичам, які їхали на похорон члена родини.

Протягом 2 днів візи видавали:
– членам офіційних делегацій, міжнародних комісій і робочих груп, що брали участь у міжнародних переговорах і консультаціях; учасникам гуманітарних акцій, програм обміну дітьми та молоддю.

Багаторазові візи видавали:
– працівникам залізниці, які виконували службові обов’язки;
– водіям, що здійснювали міжнародні автомобільні перевезення;
– учасникам обмінів на рівні державної влади чи територіального самоврядування, незалежно від сфери діяльності;
– особам, які брали участь у регулярних двосторонніх контактах у сфері економіки, культури, науки, освіти, спорту та в інших галузях співпраці;
– особам, які мали документи на право власності на нерухомість у Польщі (для поляків — в Україні);
– особам, які відвідували місця поховання та могили родичів на території Польщі;
– особам, які подорожували, щоб відновити документально підтверджені родинні зв’язки чи відвідати місце народження, а також членам їхніх родин і найближчим родичам;
– особам пенсійного віку (на підставі підтвердних документів).

В’ЇЗД

Згодом запровадили триваліші польські візи та нововведення на кордоні: польські дипломатичні представництва почали видавати громадянам України візи строком до 5 років. Такі візи отримували залізничники, водії рейсових автобусів, політики, бізнесмени й посадовці, а також особи, які мали родичів у Польщі й могли це документально підтвердити.
До цього українці отримували однорічні візи з терміном перебування в Польщі до ста днів. Пішохідний перехід «Шегині — Медика» тоді перейшов на цілодобовий режим. Дванадцятигодинний графік не влаштовував обидві сторони, адже охочих перетнути кордон було фактично вдвічі більше, ніж міг пропустити перехід, тож постійно виникали величезні черги. Крім того, на пунктах пропуску «Краківець — Корчова» та «Ягодин — Дорогуськ» відкрили консультаційні пункти, де разом працювали українські та польські прикордонники. Там можна було дізнатися про зміни в законодавстві обох країн і про ситуацію на кордоні.
З 1 жовтня 2003 року Польща запровадила візовий режим для громадян білорусі, рф та України, незалежно від заявленої мети в’їзду.
Необхідні документи: анкета з наклеєною фотографією 35×45 мм; закордонний паспорт (дійсний щонайменше ще 3 місяці після виїзду з Польщі) і ксерокопія його першої сторінки; для громадян рф — російська віза та реєстрація (якщо їх вимагала російська влада); підтвердження мети поїздки, як-от: запрошення від фізичної особи — оригінал (засвідчений воєводою) або від юридичної особи — оригінал чи факс; підтвердження бронювання готелю або придбання туристичних послуг (ваучер); нота МЗС чи посольства (для дипломатичних і службових паспортів); дозвіл районного управління з працевлаштування (для роботи); довідка зі школи чи інституту (для навчання).
Термін оформлення — до 5 днів.
Вартість — близько 20 євро (ціни на момент публікації; варто уточнювати).
Якщо в закордонному паспорті була шенгенська, чеська або словацька віза і людина прямувала через Польщу транзитом, громадянам рф не потрібно було отримувати польську транзитну візу. У такому разі перебування на території Польщі не могло перевищувати 5 днів від дня в’їзду.

Громадянам України, білорусі та рф, які мали шенгенську або чеську візу, польська транзитна віза не була потрібна.
Транзитна віза також не потрібна була громадянам рф і білорусі, що мали словацьку візу.

На транзитний проїзд давали 5 днів (за цей час цілком можна було встигнути познайомитися з головними польськими пам’ятками).

Так само без візи можна було проїхати транзитом через Польщу з Європи додому — достатньо було сказати, що ви повертаєтеся (і знову перебувати на території Польщі до 5 днів).

Увага! Власникам паспортів інших держав, які їхали до Польщі через територію білорусі чи України, слід було також з’ясувати в консульстві, чи потрібні їм транзитні візи для проїзду цими країнами (чи існує угода про безвізовий обмін). Нині подорожувати через білорусь і росію ми не радимо.

Для громадян України та мешканців Калінінградської області польські візи видавали безкоштовно. Термін оформлення візи — не більше 5 днів (зазвичай 2–3 дні).

Щоб в’їхати до Польщі за запрошенням, до польського консульства треба було подати:
– оригінал запрошення від польських знайомих (оформленого за всіма правилами), для юридичних осіб достатньо було факсу;
– закордонний паспорт (дійсний щонайменше 3 місяці від запланованої дати повернення з Польщі);
– ксерокопію паспорта (сторінки з фотографією).

Запрошення до Польщі могло бути як від приватної особи (поляка чи людини, що має посвідку на проживання), так і від організації (зазвичай на громадські заходи).
Якщо ви їхали до знайомих, в’їзд за запрошенням був найпростішим способом потрапити до Польщі. У такому разі всю відповідальність за вас — і адміністративну, і матеріальну — брав на себе той, хто запрошував.

Не забувайте, що для в’їзду до Польщі потрібно мати достатньо коштів, які необхідно показати на вимогу польського прикордонника. (Віза не гарантує в’їзду до країни — остаточне рішення в будь-якому разі ухвалює прикордонна служба.)

Щоб поїхати до Польщі з туристичною метою, можна було просто звернутися до турфірми — там знали, що робити.
Візу можна було отримати й самостійно. Для цього до консульства подавали підтвердження бронювання готелю.
Відвідати Польщу без візи можна було й під час транзитного проїзду. На транзит давали 5 днів (по 5 днів у кожен бік).

Порядок отримання візи на навчання в Польщі був аналогічний до оформлення візи за запрошенням, тільки замість запрошення подавали довідку зі школи чи інституту.

Візи з правом на роботу в Польщі видавали за наявності дозволу на працевлаштування іноземця, виданого (підтвердженого) воєводою.

МИТНІ ПРАВИЛА

Відтоді як Польща вступила до ЄС (2004) і Шенгенської зони (2007), митні правила неодноразово змінювалися, тож дані нижче — на момент публікації; актуальні ліміти варто уточнювати. Ввезення іноземної валюти дозволялося без обмежень, але всю суму понад 2500 доларів США обов’язково слід було вносити до митної декларації. Вивозити валюту дозволялося в межах суми, зазначеної в декларації. Заборонялося вивозити за кордон і ввозити до Польщі польську валюту та інші польські валютні цінності без відповідного дозволу. Також потрібно було декларувати старовинні прикраси та книжки, видані до 1945 року.

Без мита можна було ввезти м’ясо, рибу, м’ясо птиці та консерви з них — до 2 кг, тваринні й рослинні жири — до 1 кг, молочні продукти — до 1 кг, шоколад і шоколадні вироби — до 1 кг, натуральну каву — до 200 г, міцні алкогольні напої або спирт — до 1 л, вино — до 3 л, пиво — до 1 л, сигарети — до 250 шт., сигари — до 50 шт., тютюн — до 250 г, а також сувеніри на суму не більше 100 доларів США і речі особистого користування — не більше одного предмета кожного найменування на людину. Дозволялося ввозити вироби із золота, платини, дорогоцінного каміння та натуральних перлів, якщо їхня загальна вага не перевищувала 50 г.

Дозволялося ввозити мисливську, спортивну, вогнепальну чи газову зброю та до 100 набоїв за умови обов’язкового оформлення дозволу у відповідній консульській установі Польщі.
Суворо заборонялося ввозити вибухові й радіоактивні речовини, отрути та наркотики. Обмеження діяли на ввезення низки ліків (для інсуліну потрібен рецепт) і бензину (лише в межах об’єму бензобака автомобіля).

За іншими даними того ж часу, ввезення іноземної валюти було обмежене — не більше 5000 доларів, якщо немає декларації на ввезення чи дозволу польського банку; після прибуття суму ввезених грошей слід було задекларувати. Вивозити можна було не більше задекларованої під час в’їзду суми. Ввезення й вивезення місцевої валюти заборонялося. Без мита дозволялося ввозити товари на суму не більше 100 доларів. Суму понад 10 тис. доларів під час ввезення необхідно було декларувати.

Туристи, які їдуть до Польщі автомобілем, могли перетнути кордон на таких цілодобових пунктах пропуску (перелік на момент публікації; частину пунктів відтоді закрито або змінено режим роботи):

– пункти пропуску на кордоні з Німеччиною: Любешин*, Колбасково*, Росувек* (крім туристичних автобусів), Крайник-Дольни*, Осинув-Дольни (крім туристичних автобусів), Костшин, Слубіце, Свецко*, Губін*, Ольшина*, Ленкниця, Пшевуз (крім автобусів), Єнджиховіце, Згожелець*, Сенявка, Пораюв (лише легкові автомобілі);

– пункти пропуску на кордоні з Чехією: Пораюв (лише легкові автомобілі), Завідув, Чернява (крім туристичних автобусів), Якушице*, Пшелєнч-Окрай (лише легкові автомобілі), Любавка, Голіньськ*, Тлумачув*, Пачкув (крім туристичних автобусів), Кудова-Слоне*, Бобошув, Глухолази, Конрадув (автомобілі до 3,5 т), Петровіце, Петрашин, Халупки, Марютовіце-Гурне (крім туристичних автобусів), Цешин-Богушовіце*, Цешин (most Wolnosci*, most Przyjazni — крім туристичних автобусів), Лешна-Гурна (крім туристичних автобусів), Ясновіце (крім туристичних автобусів);

– пункти пропуску на кордоні зі Словаччиною: Звардонь-Мито (автомобілі до 3,5 т), Корбелюв (автомобілі до 3,5 т), Хижне*, Хохолув (автомобілі до 3,5 т), Лиса Поляна*, Північна, Конєчна, Барвінек; пункти пропуску на кордоні з Україною: Медика*, Корчова, Гребенне*, Дорогуськ, Зосин*;

– пункти пропуску на кордоні з білоруссю: Тересполь*, Славатичі* (крім автобусів), Кузниця-Білостоцька (лише легкові автомобілі) — подорожувати через білорусь зараз не рекомендуємо;

– пункти пропуску на кордоні з Литвою: Огородники* (автомобілі до 3,5 т), Будзиско (легкові автомобілі);

– пункти пропуску на кордоні з рф: Безледи, Гроново — подорожувати через росію не рекомендуємо.

На більшості пунктів пропуску працювали представництва Польської автомобільної спілки PZM (позначені зірочкою): вони продавали поліси автострахування, організовували екскурсоводів, забезпечували картами й путівниками, а також обмінювали валюту.

Генеральні консульства (контакти на момент публікації; варто уточнювати)

Гданськ
ul. Stefana Batorego, 15, 80-251
Gdansk – Wrzeszcz,
Rzeczpospolita Polska (8-10-48-68)
341-1088 (цілодобово),
341-4092 (8-10-8-58)
341-6200
Краків
Biskupia, 7, Krakow, Rzeczpospolita Polska (8-10-48-12)
422-2647
(цілодобово),
422-9055,
422-83-88 (8-10-48-12)
422-90-66
Познань
ul. Bukowska, 53a, 60-809, Poznan, Rzeczpospolita Polska (8-10-48-61)
841-77-40 (цілодобово),
841-75-23 (8-10-48-61)
847-49-97

Увага! Наведені телефонні коди «8-10-48-NN» діяли лише для дзвінків з України зі стаціонарних телефонів старого формату (8 — вихід на міжміський зв’язок, 10 — вихід на міжнародний зв’язок, 48 — код Польщі, NN — код міста); у Польщі слід було набирати «0-NN» (лише «0» і код міста).